Консульський патент

КОНСУЛЬСЬКИЙ ПАТЕНТ

[від лат. patens (patentis) — відкритий, очевидний — документ, що видається компет. органами посилаючої д-ви і підтверджує факт призначення відповідної особи главою консульської установи. Видається при кожному призначенні глави цієї установи і навіть у випадках, коли відбувається нове призначення тієї самої особи на новий строк, на тер. тієї ж д-ви і навіть у ту саму конс, установу. В ньому вміщується інформація про посаду володільця К. п., його повне прізвище, конс, ранг або клас, конс, округ і місцезнаходження конс, установи. Зміна класу конс.установи (консульства на генеральне консульство) супроводжується видачею нового К. п., в якому фіксуються зміни щодо конс, установи та її глави.

К. п. видається главою д-ви, м-вом закорд. справ або урядом і направляється урядові д-ви перебування дип. каналом. Зак-во кожної д-ви визначає, який конкретно держ. орган (посад, особа) видає к. п. В Україні глави конс. установ усіх рангів призначаються МЗС України, у Великобританії — монархом, у США генеральні консули призначаються декретом президента, а решта конс. посадових осіб — держ. секретарем. Після отримання к. п. і направлення його урядові країни перебування завершується перший етап у процесі призначення особи главою конс. установи до країни перебування. Наст, етап включає у себе отримання екзекватури від д-ви перебування.

Консульський патент

Як правило, консул повинен отримати відповідний документ — так званий «консульський патент». Органи влади країни перебування, яким вручається патент, розглядають питання про допущення кон­сула до виконання ним службових обов’язків у зазначеному консульському окрузі. Таке допущення або визнання консула оформляється шляхом видачі екзекватури, тобто дозволу країни перебування на виконання консульських функцій в узгодженому консульському окрузі. Так, у Консульській кон­венції між Україною та Російською Федерацією від 15 січня 1993 р. зазначається: «2. Акредитуюча держава передає Міні­стерству закордонних справ держави перебування кон­сульський патент про призначення глави консульської уста­нови. 3. За поданням консульського патенту держава перебу­вання видає главі консульської установи екзекватуру в можливо короткий строк. 4. Глава консульської установи може приступити до виконання своїх обов’язків після того, як держава перебування видасть йому екзекватуру. 5. Держава перебування до видачі екзекватури може дозволити главі консульської установи тимчасово виконувати свої функції. 6. Після видачі главі консульської установи екзекватури або дозволу тимчасово виконувати його функції держава перебу­вання негайно сповіщає органи влади консульського округу і вживає всіх необхідних заходів, щоб надати главі консуль­ської установи можливість виконувати свої обов’язки і користуватися усіма правами, пільгами, привілеями та імуніте­тами, передбаченими цією Конвенцією» (ст. З, п. 2, 3, 4, 5, 6).

Порядок і форма видачі екзекватури визначаються внутрішнім правом країни перебування. Екзекватура може бути видана у формі окремого документа, підписаного главою уряду або міністром закордонних справ, а іноді від імені уряду в цілому. Трапляється, що окремий документ у вигляді екзе­кватури не видається взагалі, а лише робиться напис дозволу на консульському патенті.

Загальновизнаною нормою в міжнародному праві є право країни перебування відмовити у видачі екзекватури, не пояс­нюючи при цьому причин відмови. «Держава, що відмовляє у видачі екзекватури, не зобов’язана повідомляти акредиту­ючій державі мотиви такої відмови»,— говориться у Віден­ській конвенції про консульські зносини (ст. 12, п. 2). Слід, проте, зазначити, що запит згоди на призначення консула і запит екзекватури — це далеко не одне й те ж. Запит згоди на призначення консула, як ми вже згадували, робиться по дипломатичних каналах і стосується особи консульського представника. Екзекватура ж вилається після призначення консула в країні перебування у відповідь на представлений патент. При цьому сутність екзекватури полягає в дозволі займатися консульською діяльністю в певному консульсько­му окрузі, тому питання про особу самого представника вже це має ніякого значення, оскільки воно вирішене країною перебування ще тоді, коли вона давала дозвіл на звернення акредитуючої держави, тобто до видачі патенту.

Зрозуміло, що як екзекватура, так і консульський патент є необхідними лише для глав самостійних консульських установ. Для керівників консульських відділів посольств і місці, хоча вони іноді й іменуються генеральними консулами або консулами, надання патенту та отримання екзекватури не передбачене. Вони залишаються дипломатичними аген­тами, що перебувають у штаті посольств та місій, зі звичай­ним для них порядком призначення та вступу на посаду, тобто для них необхідно отримати тільки в’їзну візу в країну перебування і здійснити нотифікацію (повідомлення) про їхнє призначення.

Ознакомьтесь так же:  Какой сейчас налог для ип

Для інших консульських посадових осіб (тобто крім глав самостійних консульських установ) консульськими конвен­ціями встановлюється, як правило, такий порядок: акреди­туюча держава заздалегідь повідомляє міністерство закор­донних справ країни перебування їхні повні імена, прізвища, ранг, посаду в консульській установі. Про співробітників консульств, які виконують адміністративні або технічні функції, повідомляються ті ж самі дані, крім рангів, оскільки вони таких не мають. Після отримання такої нотифікації та повідомлення про прибуття даної особи, вона вважається такою що приступила до виконання своїх обов’язків, після чого компетентні органи країни перебування видають кон­сульським посадовим особам, співробітникам консульства та членам їхніх родин, які мешкають разом із ними, відповідні посвідчення. Так, у згадуваній вже Конвенції між Україною та РФ у ст. 5 зазначається: «Акредитуюча держава в особі своїх компетентних органів заздалегідь листовно повідомляє Міні­стерство закордонних справ держави перебування про на­ступне: 1) прізвище, ‘ім’я, громадянство, посаду працівників консульської установи, дату їхнього прибуття, їхнього оста­точного відбуття або припинення їхніх функцій, а також про будь-яку зміну їхнього статусу під час роботи у консульській установі; 2) прізвище, Ім’я, громадянство, дату прибуття, остаточного відбуття членів сім’ї кожного працівника кон­сульської установи, а також про те, що та чи інша особа стає або перестає бути членом сім’ї: компетентні органи влади держави перебування видають безкоштовно, згідно з встанов­леним порядком цієї держави, посвідчення працівникам кон­сульської установи та членам їхніх сімей, за винятком тих, які є громадянами держави перебування або постійно проживають у ній».

З моментом видачі екзекватури, як і з врученням вірчих грамот послом або посланником, пов’язані певні правові наслідки, крім офіційного вступу на посаду, а саме: гене­ральний консул у даному конкретному місті країни перебу­вання, який раніше від інших отримав екзекватуру, вважа­ється дуайєном консульського корпусу. До речі, кон­сульський корпус, у широкому значенні слова, складається із всіх консульських посадових осіб всіх іноземних консульств, розміщених у даному місті країни перебування, тож функції його дуайєна, по суті, збігаються з функціями дуайєна дипло­матичного корпусу.

Відмічаючи певну тотожність ситуацій під час вручення консульського патенту, екзекватури та вірчих грамот, не­обхідно згадати й про ті відмінності, що існують у зазначених процедурах. Так, якщо місія глави дипломатичного пред­ставництва розпочинається тільки після вручення ним своїх вірчих грамот, які протягом усього часу виконання дипло­матичної місії залишаються в компетентних структурах країни перебування, то місія глави консульської установи, навпаки, розпочинається тільки після повернення йому патенту з виданою до нього екзекватурою. На відміну від вірчих грамот, що адресовані главам країн перебування і їм вручаються, консульські патенти не містять конкретного адресата. Вони складаються за формулою: «всім, кого це може стосуватися», або «всім, хто побачить даний документ», і разом з екзекватурою за необхідності пред’являються консу­лом під час виконання ним своїх службових функцій.

КОНСУЛЬСЬКИЙ ПАТЕНТ

[від лат. patens (patentis) — відкритий, очевидний — документ, що видається компет. органами посилаючої д-ви і підтверджує факт призначення відповідної особи главою консульської установи. Видається при кожному призначенні глави цієї установи і навіть у випадках, коли відбувається нове призначення тієї самої особи на новий строк, на тер. тієї ж д-ви і навіть у ту саму конс, установу. В ньому вміщується інформація про посаду володільця К. п., його повне прізвище, конс, ранг або клас, конс, округ і місцезнаходження конс, установи. Зміна класу конс.установи (консульства на генеральне консульство) супроводжується видачею нового К. п., в якому фіксуються зміни щодо конс, установи та її глави.

К. п. видається главою д-ви, м-вом закорд. справ або урядом і направляється урядові д-ви перебування дип. каналом. Зак-во кожної д-ви визначає, який конкретно держ. орган (посад, особа) видає к. п. В Україні глави конс. установ усіх рангів призначаються МЗС України, у Великобританії — монархом, у США генеральні консули призначаються декретом президента, а решта конс. посадових осіб — держ. секретарем. Після отримання к. п. і направлення його урядові країни перебування завершується перший етап у процесі призначення особи главою конс. установи до країни перебування. Наст, етап включає у себе отримання екзекватури від д-ви перебування.

Порядок призначення голови консульського представництва. Закінчення консульської місії. Консульські імунітети та привілеї;

Голови консульських установ призначаються державою, яку вони представляють, і допускаються до виконання своїх функцій державою перебування. Голові консульської установи надається «консульський патент» державою, що представляється. Держава перебування отримує його по дипломатичних каналах і розглядає питання про допущення запропонованої особи до виконання службових обов’язків у зазначеному консульському окрузі. До виконання своїх обов’язків голова консульської установи може приступити лише після отримання дозволу держави перебування, який має назву екзекватура. Екзекватура оформлюється у формі запису на консульському патенті або у вигляді окремого документу. Завідуючим консульських відділів посольств консульський патент і екзекватура, як правило, не видаються, оскільки вони діють як співробітники дипломатичного представництва. Держава,що відмовила у виданні екзекватури, не зобов’язана повідомляти державі, що представляється, мотиви такої відмови.

Ознакомьтесь так же:  Штраф за пописать

Початком консульської місії голови консульської установи вважа­ється момент видачі йому екзекватури, інших консульських посадових осіб — повідомлення країни перебування про їх прибуття з зазначенням імені прізвища, посади, рангу тощо.

Консульська місія припиняється на наступних підставах: відкли­кання консульської посадової особи державою, що представляється; анулювання екзекватури державою перебування; оголошення кон­сульської посадової особи persona поп grata у державі перебування; повідомлення державою перебування держави, що представляється, про те, що держава перебування перестала вважати консульську по­садову особу працівником консульського персоналу.

Від припинення місії консульської посадової особи слід відрізняти припинення діяльності консульської установи, яка можлива у таких випадках: вихід території консульського округу зі складу держави пе­ребування; закриття консульської установи; оголошення стану війни між державами тощо.

Консульські привілеї та імунітети можна визначити як сукупність особливих пільг, переваг та преференцій, що надаються іноземним консульським установам та їх співробітникам відповідно до норм між­народного права та законодавства країни перебування. В консульсько­му праві, як і в дипломатичному, розрізняють дві категорії привілеїв та імунітетів: а) привілеї та імунітети консульських установ; 6) привілеї та імунітети штатних консульських посадових осіб та інших працівників консульських установ.

Найсуттєвішими в першій категорії є: недоторканність консуль­ських приміщень; звільнення консульських приміщень від податків; недоторканність консульського архіву та документів; свобода зносин; безперешкодні зносини і контакти з громадянами держави, що пред­ставляється. Консульські установи також мають право отримувати інформацію від компетентних органів країни перебування про смерть, опіку та піклування, про аварії суден і літаків (держави, що пред­ставляється); здійснювати безперешкодно зносини з органами країни перебування; стягувати консульські збори.

Другу категорію консульських привілеїв та імунітетів становлять особиста недоторканність консульських посадових осіб, яка є значно меншою порівняно з дипломатичною, тому що вони можуть бути заарештовані або ув’язнені за скоєння важких злочинів; імунітет від юрисдикції, який також не є абсолютним і консульські посадові особи та працівники консульських установ захищаються лише щодо дій, які вчиняються ними при виконанні консульських функцій; звільнену від реєстрації іноземців та від отримання дозволу на проживанні, звільнення від отримання дозволу на роботу; звільнення від митної^ збору та огляду; звільнення від особистих повинностей і зборів тощо

Порядок призначення глави консульської установи, консульський округ;

Консульство(від лат. consulo — раджусь, вживаю заходів, піклуюся, допомагаю) — це установа, яка входить до системи органів зовнішніх зносин держави і представляє її на визначеній угодою території держави перебування, здійснюючи на ній захист прав та інтересів своєї держави, її громадян і юридичних осіб.

Консульські відносини встановлюються за взаємною згодою сторін. Встановлення дипломатичних відносин означає згоду на встановлення консульських відносин, але відкриття консульської установи на території даної держави можливе після отримання згоди цієї держави.

Консульська установа може розповсюджувати свою діяльність на територію всієї країни або її частину, яка у такому разі називається консульським округом. У країні може бути один або декілька консульських округів, що залежить від розмірів території держави та інтенсивності зв’язків даної місцевості з державою, що засновує консульство. Місцезнаходження консульської установи, її клас і межі консульського округу визначаються державою, що представляється, за схваленням країни перебування. Консульські функції можуть виконувати відділи дипломатичних представництв. В Україні ці відділи очолюються завідувачами консульським відділом, які називаються генеральними консулами або консулами.

Глави консульських установ поділяються на чотири класи: генеральні консули, консули, віце-консули і консульські агенти. Відповідно засновуються генеральні консульства, консульства, віце-консульства і консульські агентства.

Призначення глави консульської установи державою, що представляється, можливе за умови згоди країни перебування. Для цього посадовій особі, яка призначається, видається консульський патент (або подібний до нього акт), що містить відомості про особу, яка призначається, котрий засвідчує її посаду, категорію або клас, до якого вона належить, і деякі інші відомості про неї. Дозвіл на виконання консульської посади, котрий дає приймаюча держава, йменується консульською екзекватурою. Лише після її отримання призначена особа може приступити до виконання своїх функцій. Відмова в екзекватурі може не пояснюватися. Приймаюча держава має негайно повідомляти владу округу про допущення глави консульської установи до виконання своїх функцій. Інші співробітники консульської установи призначаються за міркуваннями держави, що представляється, влада якої сповіщає приймаючій державі прізвище та ім’я призначеного і його клас. Разом з тим ще до прибуття співробітник консульської установи може бути проголошений недопустимим, у зв’язку з чим держава, що представляється, повинна анулювати його призначення.

Ознакомьтесь так же:  Образец заполнения заявление о замене водительского удостоверения

File:Консульський патент Почесного консула Латвійської Республіки у Львові В. Гарцули.jpg

Original file ‎ (2,430 × 3,470 pixels, file size: 1.44 MB, MIME type: image/jpeg )

https://creativecommons.org/licenses/by-sa/4.0 CC BY-SA 4.0 Creative Commons Attribution-Share Alike 4.0 true true

Click on a date/time to view the file as it appeared at that time.

  • You cannot overwrite this file.

File usage on Commons

The following page uses this file:

This file contains additional information such as Exif metadata which may have been added by the digital camera, scanner, or software program used to create or digitize it. If the file has been modified from its original state, some details such as the timestamp may not fully reflect those of the original file. The timestamp is only as accurate as the clock in the camera, and it may be completely wrong.

ПОЧЕТНОЕ КОНСУЛЬСТВО РЕСПУБЛИКИ АЛБАНИЯ В ХАРЬКОВЕ

Двусторонние связи

УКРАИНСКО-АЛБАНСКИЕ ДВУСТОРОННИЕ ОТНОШЕНИЯ. ИНФОРМАЦИОННАЯ СПРАВКА

Республика Албания признала независимость Украины 4 января 1993 года. Дипломатические отношения между двумя странами были установлены 18 января 1993 года. В 1999 году Указом Президента Украины был назначен первуй Посол Украины в Албании 9по совместительству с резиденцией в Афинах) Юрий Сергеев.

11 января 2002 года Президент Украины назначил Посла Виктора Кальника.

25 января 2002 года Республику Албания посетил с двухдневным визитом заместитель госсекретаря МИД Украины представитель Украины на Балканах Игорь Харченко. В рамках его визита прошли встречи с госсекретарем МИд Албании, руководством Администрации Президента Албании, а также с заместителями руководителей миссий ОБСЕ и сонета Европы в Тиране.

19 апреля 2002 года состоялся первуй в истории двусторонних отношений официальный визит Министра иностранных дел Украины Анатолия Зленко в Тирану.

В центре внимания проведенных переговоров были вопросы развития всего спектра двусторонних отношений, ситуация в регионе Балкан, углубление двустороннего сотрудничества в рамках международных организаций.

Министр иностранных дел Украины встретился с Министром иностранных дел Албании Артой Даде, Премьер-министром Албании Пандели Майко, Председателем Парламента Республики Албания.

Переговоры завершились подписанием двусторонних документов: межправительственного соглашения о безвизовом режиме пересечения границы для владельцев дипломатических и служебных паспортов, Протокола между МИД двух стран; парафироанием Соглашения о торгово-экономическом сотрудничестве, содействии и взаимной защите инвестиций.

В переговорах также приняли частие Министры экономики, обраования и науки, руководитель Торгово-промышленной Палаты.

В ходе встречи А.Зленко с руководителем парламента Албании Намиком Докле стороны договорились создать на основе взаимности группы украинско-албанской дружбы в парламентах двух стран.

25 октября 2002 года в Тиране побывала делегати яво главе с заместителем госсекретаря МИД Украины Александром Моциком. Состоялась торжественная церемония подписания Соглашений о торгово-экономическом сотрудничестве и содействии и вазимной заите инвестиций. Эти документы – базис для торгово-экономического сотруничества между двумя странами.

25 октября 2002 года в Тиране при участии А.Моцика и Посла Кальника было открыто Почетное консульство Украины в Тиране.

Почетным консулом был назначен Джеват Рира.

В марте 2005 года достоялись политические консультации между МИД двух стран.

В сентябре 2014 года МИД Албании выдал консульський патент Почетному консулу Республики Албания в Харькве Шахину Омарову. 15 января 2015 года МИД Украины признал Почетного консла и выдал соответствующую екзекватуру.

Торгово-экономиеское сотрудничество

Наиболее удачным в плане торгово-экономического сорудничества между двумя странами стал 2007 год.

Товарооборот составил 104 млн.дол.США. Среди украинских предприятий. Которые работаи с Албанией были: «Лукойл–Україна» — нефтепереработка и поставка нефти; АО «Черновецкий машиностроительный завод» – изготовление резервуаров для нефти и газа; ОАО «Миттал Стил – Криворожсталь», «Запорожсталь», ОАО «Стальканат», экспорт черных металлов и продукции из них, ОАО «Запорожский завод металлоконструкций» — изготовление металлоконструкций. На украинском рынке были представлены компании «RIRA S.A.», «IKONA LTD» – торговля черными металлами, «Оlim» – импорт сельскохозяйственной продукции, , «AFA» – торговля зерновыми культурами.

Товарная структура экспорта из Украины на 80% состояла из черных металлов.

За 2013 год товарооборот между Украиной и Албанией составил 29,0 млн. дол. США (снизался в сравнеии с 2012 годом на 16,8 млн. дол. США), в т.ч. экспорт — 28,0 млн. дол. США (снизился на 16,5 млн. дол. США), импорт — 1,0 млн. дол. США (снизился на 0,3 млн. дол. США). Позитивное для Украины сальдо составило 29,0 млн. дол. США против 45,8 млн. дол. США.